Під парламентським наглядом

№9 (1151) 28.02—06.03.2014

МАРИНА ЗАКАБЛУК

 

Парламент прийняв закон, який «зменшує вирішальний вплив Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів» у питаннях обрання володарів мантій безстроково та призначення їх на адміністративні посади, звільнення з них. Тепер ці питання візьмуть під контроль самі нардепи.

23 лютого Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до деяких законів України (щодо окремих питань судоустрою та статусу суддів)». Акт, на думку його авторів — Олега Махніцького, АнжелікиЛабунської, Павла Петренка та Андрія Пишного, «підвищить рівень незалежності суддів та судової гілки влади в цілому».

«Законопроектом пропонується привести у відповідність до Конституції законодавство про судоустрій і статус суддів і відповідні норми закону «Про Регламент Верховної Ради України», — представив документ на засіданні ВР О.Махніцький. Зокрема, відповідно до змін, унесених до закону «Про судоустрій і статус суддів», голів місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів, їхніх заступників призначатиме та звільнятиме не ВРЮ, як було раніше, а парламент за поданням відповідної ради суддів.

До речі, Європейська комісія «За демократію через право», яка висловлювала свої зауваження та пропозиції до закону «Про судоустрій і статус суддів», у п.19 висновку від 18.10.2010 зазначала: «Той факт, що здійснення призначення та звільнення з посад голів судів та їхніх заступників надається окремому органу, може бути прийнятним за умови, якщо цей орган захищений від політичного впливу».

Нагадаємо: у законі «Про судо­устрій України» від

7.02.2002  було записано: голова суду та його заступники призначаються на посади та звільняються з них Президентом. Однак у травні 2007 року Конституційний Суд визнав цю норму такою, що не відповідає Основному Закону. У зв’язку із цим адмінпортфелі почала роздавати Рада суддів. А потім, коли був прийнятий закон «Про судоустрій і статус суддів», ці повноваження перейшли до ВРЮ.

«Законодавчі зміни, які здійснювалися в останні роки у сфері судоустрою та статусу суддів, призвели до штучного та невиправданого збільшення повноважень ВРЮ та ВККС. Попри те що дані органи формально не віднесені до жодної з гілок влади, на відміну від ВР, їм надано невиправдано широкі повноваження в питанні формування суддівського корпусу, чим створено реальну загрозу незалежності судів. За таких обставин порушується баланс гілок влади в Україні та ефективність державного механізму в цілому», — пояснюють автори закону свої нововведення.

Відбудуться зміни і в порядку обрання служителів Феміди безстроково. Так, до внесення коректив ВР на

підставі та в межах подання ВККС приймала відповідні рішення без вис­новків парламентських комітетів та будь-яких перевірок. До того ж у разі неодержання кандидатом на посаду судді безстроково необхідної підтримки з боку нардепів голосування проводилося знову.

Нагадаємо, що в п.63 висновку Венеціанської комісії від 18.10.2010 зазначалося: «Питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради без висновку комітету ВР та будь-яких перевірок. Це положення безумовно спрямоване на зменшення участі ВР у порядку обрання судді безстроково. Отже, це положення посилює незалежність суддів і тому вітається».

Нині ж ситуація зміниться. Після того як ВККС надасть безстрокову «перепустку» тому чи іншому володарю мантії, його кандидатура розглядатиметься на засіданні Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя. Останній готуватиме відповідний висновок.

Відповідно до внесених до закону «Про судоустрій і статус суддів» змін, парламент зможе не тільки

проголосувати за обрання претендента безстроково, а й відмовити йому в праві здійснювати правосуддя в подальшому.

Не обійшлося без унесення змін і до закону «Про Регламент Верховної Ради України». Так, разом з поданням голови ВККС парламенту повинне надаватися суддівське досьє. До переліку паперів, зокрема віднесено:

• копію паспорта володаря мантії;

• анкету, де міститься інформація про нього;

• декларацію про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

Загалом — 8 документів, передбачених ст.75 закону «Про судоустрій і статус суддів».

Відтепер кожний нардеп має право ставити запитання претендентові на обрання безстроково, висловлювати свою думку щодо кандидатури. Якщо до попередньої роботи людини є зауваження, то голосування не проводитиметься.

Повторний розгляд подання здійснюватиметься за умови додаткової перевірки. «У законі враховано зауваження Венеціанської комісії про те, щоб не було впливу нардепів у залі під час вирішення цього питання. Якщо вже комітет перевірив відповідні скарги й вони не підтвердилися, то вже вдруге в сесійній залі питання ставиться на голосування відразу», — підкреслив О.Махніцький.

Так, у новій редакції ст.214 закону «Про Регламент Верховної Ради України» зазначається: якщо повідомлені народними депутатами факти на пленарному засіданні парламенту не знай­шли свого підтвердження, то розгляд такої кандидатури проводиться без обговорення.

З’явились у парламентських правилах і три нові статті, які стосуються того, як Комітет ВР з питань верховенства права та правосуддя має розглядати питання щодо обрання служителів Феміди безстроково. «Тепер профільний комітет ВР буде розглядати, як було згідно з Конституцією 2004 року, кандидатуру кожного судді. Повинна бути надана вся інформація

стосовно скасованих рішень, стосовно порушень суддівської етики», — зауважив на пленарному засіданні 23 лютого нардеп Сергій Соболєв.

Так, до парламентського підрозділу повертається повноваження перевіряти дотримання кандидатом на обрання на посаду судді безстроково вимог ст.127 Конституції та ст.53 закону «Про судоустрій і статус суддів», звернень громадян, громадських організацій, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо діяльності володаря мантії. Якщо ж згадані звернення потребуватимуть додаткової перевірки, комітет направлятиме їх до ВККС, ВРЮ або РСУ.

Комітетники повинні розглянути подання ВККС протягом місяця з дня його надходження. Якщо ж виникне необхідність перевірити факти, які не дозволяють прийняти рішення, цей строк може бути подовжений не більш ніж на 2 місяці.

Претендент повинен обов’язково прийти на засідання комітету, адже без його участі питання не розглядатиметься. «Допитуватимуть» кожного

кандидата окремо. Запитання суддям зможуть ставити як члени комітету, так і запрошені. І ще одне: рішення парламентського органу щодо тієї чи іншої особи — обов’язкове. Без відповідного висновку парламент не може розглядати «безстрокові» питання на пленарному засіданні.

До речі, змінами до законів установлено: не лише ВР не може обійтися без рішень комітетників, а й ВРЮ. «Рішення з питань, віднесених до компетенції Вищої ради юстиції, приймаються за наявності попередніх висновків відповідного комітету ВР, які є обов’язковими» — така нова норма з’явилася в законі «Про Вищу раду юстиції».

«Прийняття цього закону та його подальша реалізація сприятимуть підвищенню рівня незалежності судової влади, зміцненню її авторитету в суспільстві, забезпеченню права кожного на судовий захист незалежним і неупередженим судом», — роблять висновок автори документа. Як до цих нововведень поставляться європейські інституції та чи не вимагатимуть усе ж урахувати попередні рекомендації Венеціанської комісії щодо унеможливлення

політичного впливу — покаже час.

 

НАТАЛІЯ АГАФОНОВА, фракція ПП «УДАР»:

— Ми зараз приймаємо закони з метою приведення їх у відповідність із Конституцією 2004 року. Зрозуміло, що в ній самій є норми, які вимагають доопрацювання й удосконалення. Наступним етапом буде конституційна реформа, в ході якої до акта найвищої юридичної сили будуть унесені зміни, таким чином, надалі будуть унесені зміни й до закону «Про судоустрій і статус суддів». Думаю, що ці зміни, наскільки це можливо, посилять гарантії незалежності суддів.

 

ПЕТРО СИМОНЕНКО, фракція КПУ:

— Мені здається, питання зараз в іншому — в тому, щоб

уся система гарантувала всі ступені незалежності для всіх структур, що існували в ній. Я маю на увазі і судову гілку влади, і правоохоронні органи.

Думаю, спроба призначення суддів через парламент була зроблена тільки з однією метою: ті, хто вважає, що законним шляхом прийшли до влади, тепер намагаються легітимізувати своє право на те, щоб усю цю систему влади негайно підпорядкувати своїм інтересам. Швидше за все, через півроку замість тих звинувачень, які звучали раніше (про те, що судова гілка влади обслуговує режим), звучатимуть такі ж, тільки в них фігуруватимуть інші прізвища.

МИКОЛА КАТЕРИНЧУК, фракція ВО «Батьківщина»:

— Річ у тому, що ми повернулися до Конституції, і це конституційна норма. І питання посилення гарантій суддівської незалежності розглядатиметься вже в зовсім іншій площині. Думаю, з часом ми все одно прийдемо до системи, коли парламент не впливатиме на обрання суддів. Це вимога Венеціанської комісії, і її буде враховано. Взагалі ми зараз тільки входимо в систему судової реформи, яка чітко відповідатиме європейським

стандартам і вимогам Венеціанської комісії. Отже, можна сказати, що це тимчасовий крок у зв’язку зі зміною Конституції.

 ВАДИМ КОЛЕСНІЧЕНКО, фракція ПР:

— Важко коментувати рішення парламенту, що голосує в неконституційний спосіб, коли половина депутатів працюють в умовах, коли члени їхніх сімей є заручниками, яких б’ють, в яких стріляють. Тому складно говорити про законність ухвалення цього закону.

При цьому відзначу, що європейці раніше категорично вимагали, аби судді були непідконтрольні парламенту, щоб вони взагалі були незалежні від влади, а зараз судді знову стануть об’єктом здирства, хабарів, чиїхось уподобань, особистої помсти, і, природно, їх незалежність від цього тільки зменшиться. Це суперечить європейським вимогам, і навіть дивно, що європейське співтовариство мовчить.

ВІКТОР ШВЕЦЬ, фракція ВО «Батьківщина»:

— Ухвалюючи цей закон, ми виходили з того, що повинні зараз повернутися до процедури призначення

суддів, яка існувала до того, як була почата так звана судова реформа. Ця процедура ефективніша й об’єктивніша з погляду перевірки тих кандидатів, яких рекомендують на посади суддів. Після попередньої перевірки — через кваліфікаційні комісії, ВРЮ — процедура продовжується в профільному комітеті ВР, де народні депутати за участю громадськості, журналістів можуть обговорювати відповідну кандидатуру. Ця процедура має пуб­лічний характер. Після цього кандидатура вноситься або не вноситься до парламенту. Якщо вона вноситься, остаточне рішення приймає ВР. Фактично мова йде про те, що цих суддів призначає український народ. Тому що Верховна Рада — це люди, уповноважені українським народом приймати рішення.

Таким чином, ми вважаємо, що це розширення можливостей для якісного добору кадрів на суддівські посади, і воно сприятиме тому, що в Україні відновиться довіра людей до правосуддя. І можливо, найближчим часом ми станемо свідками того, що правосуддя в Україні відповідатиме хоча б елементарним вимогам, які існують в ЄС і розвинених країнах світу.

Те, що відбувалося після так званої судової реформи, нас не задовольняло. Тому що призначення суддів мало абсолютно корумпований кулуарний характер, і «якість» призначених служителів Феміди була дуже низькою. Тому ми спершу повернули більш зважену процедуру призначення суддів. Другий крок — унесення системних змін до Конституції, зокрема, відповідні зміни будуть унесені й до розділу «Правосуддя». Річ у тому, що нині в нас не дуже багато можливостей для того, аби змінити ситуацію з правосуддям, оскільки ми повинні дотримуватись основ Конституції. 

ДМИТРО ШПЕНОВ, фракція ПР:

— Наскільки ви пам’ятаєте, однією з голов­них вимог європейців було максимальне усунення парламенту від будь-яких призначень або будь-якого втручання в діяльність судів, але сьогодні цю реформу відмінили... Проте в нас у комітеті є 4 законопроекти на цю тему, і, я думаю, найближчим часом з’явиться ще кілька, за допомогою яких ми, сподіваюся, знайдемо компроміс. Тому що я відчуваю, що сьогодні в парламенті знову з’явився здоровий глузд і революційна доцільність відходить на другий план. Є все-таки норми законів,

Конституції, які діють, і, сподіваюся, ми йтимемо законним шляхом.