Інформація для громадян – щодо регулювання переведення на іншу роботу за станом здоров'я

• Кодекс законів про працю України – КЗпП.

• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII – Закон № 2801.

• Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III – Закон № 2240.

• Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV – Закон № 1105.

• Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII – Закон № 2694.

• Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я Українивід 13 листопада 2001 року № 455 – Інструкція № 455.

 Переведення на легшу роботу в порядку забезпечення охорони праці визначається як зобов'язання* працедавця і спеціально регулюється рядом законодавчих актів. Розглянемо особливості регулювання переведення на іншу роботу та документальне його оформлення за станом здоров'я.

Загальна законодавча норма переведення на легшу роботу встановлюється частиною першої статті 170 КЗпП України, в якій ідеться про те, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу згідно з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Переведення, передбачене цією статтею, здійснюється на користь працівників з метою охорони їх здоров'я. До категорії легких робіт відносяться роботи, що не вимагають систематичного фізичного напруження.

Звернути увагу

Власник не має права відмовитися від виконання обов'язку переведення працівника на легшу роботу через відсутність вакантного робочого місця і звільняти у зв'язку з цим працівника у разі невідповідності його займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи за пунктом 2 статті 40 КЗпП.

Звільнення працівника згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП можливе при відмові працівника від переведення на легшу роботу, яка відповідає трудовій рекомендації, виданій медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Право видавати висновок про необхідність переведення працівника на іншу роботу надано лікарсько-консультаційним комісіям (ЛКК), а якщо така в закладі охорони здоров'я не створена, то такий висновок дає лікуючий лікар з дозволу головного лікаря.

Звільнення працівника, що відмовився від тимчасового переведення на іншу, легшу, роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не допускається з урахуванням того, що згідно з пунктом 5 статті 40 КЗпП забороняється звільняти працівників, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, до встановлення інвалідності або відновлення працездатності.

Після закінчення строку тимчасового переведення на іншу, легшу, роботу, встановленого наказом по підприємству, працівник має право повернутися на попереднє місце роботи. Відновлення на попередній роботі доцільно також оформити наказом.

Закон № 2801 визначає нормативні положення з видачі висновків про необхідність переведення на іншу, легшу, роботу.

Так, частиною першою статті 69 Закону № 2801 передбачено, що висновок про необхідність тимчасового переведення на іншу роботу видають лікар або комісія лікарів закладу охорони здоров'я за місцем поживання або роботи працівника.

Висновок про необхідність переведення на іншу, легшу, постійну роботу без обмеження строком дає МСЕК – частина третя статті 69 Закону № 2801.

Пунктом 2.13 Інструкції № 455 передбачено, що право видавати висновок про необхідність переведення працівника на іншу роботу надано лікарсько-консультаційним комісіям (ЛКК). А якщо така комісія у закладі охорони здоров'я не створена, такий висновок дає лікуючий лікар з дозволу головного лікаря.

Пунктом 6 частини 1 статті 35 Закону № 2240 визначено як один із страхових випадків тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу.

У статті 31 Закону № 1105 передбачено, що за згодою працівника, потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, працедавець зобов'язаний надати працівникові рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.

Частиною п'ятою статті 6 Закону № 2694, зокрема, визначено, що при переведенні за станом здоров'я працівника, за його згодою, відповідно до медичного висновку на легшу роботу роботодавець у разі потреби повинен встановити для цього працівника скорочений робочий день та організувати проведення навчання з набуття іншої професії відповідно до законодавства. При цьому скорочений робочий день має бути встановлено відповідно до статті 51 КЗпП як скорочений робочий час із дотриманням однакової щоденної його тривалості (без застосування підсумованого обліку робочого часу) і з оплатою за повною тарифною ставкою (окладом).

Частиною другою статті 170 КЗпП передбачено, що при переведенні за станом здоров'я на легшу, нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Звернути увагу

З частини другої статті 170 КЗпП випливає, що збереження попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня переведення передбачено і при переведенні без обмеження строку.

Передбачені законодавством випадки, коли попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, пов'язані з тимчасовою втратою загальної або професійної працездатності працівника (відповідно до Закону № 2240 або Закону № 1105). Але при цьому працівник без шкоди для здоров'я і без порушень нормального ходу лікування може виконувати легшу роботу.

Частиною 8 статті 35 Закону № 2240 для застрахованої особи у разі її тимчасового переведення відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу, якщо у зв'язку з цим їй видано лікарняний листок із вказівкою про необхідність такого переведення, передбачено допомогу з тимчасової непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більше ніж за два місяці. При цьому допомога обчислюється за загальними правилами, але виплачується у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Якщо ж нову роботу не було надано працівникові в строк, зазначений у листку непрацездатності, то за пропущені через це дні листок непрацездатності оплачується повністю на загальних підставах.

Статтею 31 Закону № 1105 передбачено таке:

– за потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності;

– якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк працедавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Особливості переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, визначені статтею 178 КЗпП.

Відповідно до частини першої цієї статті за медичним висновком вагітні жінки або переводяться на іншу, легшу, роботу, або їм знижуються норми виробітку, норми обслуговування із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. При цьому відрядні розцінки при незмінній тарифній ставці підвищуються, а зниження норм обслуговування передбачає зниження інтенсивності праці жінок.

До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації (частина друга ст. 178 КЗпП).

Жінки, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років (частина третя ст. 178 КЗпП).

Якщо заробіток вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток (частина четверта ст. 178 КЗпП).

Стисла схема нормативного регулювання переведення на легшу роботу представлена у таблиці.

Таблиця

№ п/п	Нормативно-правовий акт	Законодавча норма	Строк переведення	Категорії працівників
1	2	3	4	5
1	Стаття 170 КЗпП	Про порядок переведення та матеріальне забезпечення	Тимчасово або без обмеження строку	Всі працівники
	Стаття 178 КЗпП	Про порядок переведення та матеріальне забезпечення	Тимчасово	Вагітні жінки і жінки, які мають дітей у віці до трьох років
2	Стаття 69 Закону № 2801	Про медичний висновок на тимчасове переведення	Тимчасово або без обмеження строку	Всі працівники
3	Інструкція № 445	Про порядок видачі документів про тимчасову непрацездатність	Тимчасово	Всі працівники
4	Пункт 6 частини 1 статті 35 Закону № 2240	Про визначення переведення як страхового випадку	Тимчасово	Застраховані тимчасово непрацездатні особи
5	Стаття 31 Закону № 1105	Про порядок переведення та матеріальне забезпечення	Тимчасово	Застраховані особи, потерпілі від нещасного випадку або професійного захворювання
6	Частина п'ята статті 6 Закону № 2694	Про встановлення при переведенні скороченого робочого дня	Тимчасово на строк, визначений медичним висновком	Всі працівники

Обчислення середньомісячного заробітку, збереження якого передбачено при переведенні за медичним висновком на іншу, легшу, нижчеоплачувану роботу здійснюється у такому порядку:

– при переведенні працівника на легшу роботу згідно зі статтею 170 КЗпП (із збереженням заробітку протягом двох тижнів) і при переведенні на легшу роботу згідно зі статтею 178 КЗпП вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (із збереженням заробітку на час переведення), – відповідно до пунктів 1 «г» і 1 «д» Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Середньомісячна заробітна плата в описаних вище випадках обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують такому переведенню (абзац третій п. 2 Порядку № 100);

– при тимчасовому переведенні на легшу роботу осіб, застрахованих у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності згідно із Законом № 2240 і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, згідно із Законом № 1105 – відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266.

Середньомісячна заробітна плата в цих випадках обчислюється, виходячи з виплат за останні шість календарних місяців (п. 4 Порядку № 1266).

«Довідник кадровика», січень 2014 р., № 1 (139), с. 24 (www.kadrovik.ua)