Інформація для громадян – Правова позиція ВСУ щодо права на отримання інформації

Розміщення висновків екологічної експертизи на веб-сайтах не звільняє від встановленого законом обов’язку повідомляти про них саме через ЗМІ. На це звернув увагу Верховний Суд України у Постанові від 19.11.2013 №21-349а13, текст якої друкує газета "Закон і Бізнес".

 

19 листопада 2013 року м.Київ №21-349а13

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,

Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області (наразі — ліквідоване) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року Особа 1 звернувся до управління із позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії управління, які полягають у відмові в наданні копії висновку державної екологічної експертизи від 3.08.2009 №07-4439 РП «Расширение породного отвала ООО «Донецкий обогатительный комбинат» та у порушенні строків розгляду звернення; зобов’язати надати засвідчену уповноваженою на це посадовою особою управління копію вказаного висновку; зобов’язати повідомити про висновки зазначеної експертизи через засоби масової

інформації в обсязі, визначеному ст.43 закону «Про екологічну експертизу» від 9.02.95 №45/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Позовні вимоги Особа 1 обгрунтував тим, що управління незаконно відмовило в наданні йому зазначеного висновку державної екологічної експертизи з підстав розміщення цієї інформації у мережі Інтернет, оскільки у вказаній мережі містяться лише назва об’єкта державної екологічної експертизи та результат розгляду робочого проекту з написом «Погоджено». На думку позивача, у цьому випадку має місце відмова в доступі до офіційної інформації, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 10.08.2010, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 та Вищого адміністративного суду від 4.04.2013, у задоволенні позовних вимог відмовив.

При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність позовних вимог Особи 1, оскільки надання висновку

екологічної експертизи особі, яка не є замовником цієї експертизи, чинним законодавством не передбачено. Крім того, законодавство не містить конкретних вказівок щодо ЗМІ, через які суб’єкт владних повноважень повинен надавати повідомлення про висновки екологічних експертиз, а також зобов’язання розміщувати в ЗМІ тексти таких висновків.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог, оскільки у ст.43 закону №45/95-ВР визначено лише зміст висновків екологічної експертизи, які мають складатись із вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.

Законів чи нормативних актів, положеннями яких передбачалось би розміщення управлінням у ЗМІ повних текстів висновків державної екологічної експертизи в обсязі, визначеному ст.43 вказаного закону, не існує.

Крім того, позивач не є замовником чи іншим суб’єктом проведеної державної екологічної експертизи, що

унеможливлює надання на його вимогу копії висновку цієї експертизи.

Разом з тим цей суд зазначив, що «у рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій правильно наголошували на тому, що назва державної екологічної експертизи, яка зазначена Особа 1 у позовній заяві, не збігається з назвою державної екологічної експертизи, проведеної 3.08.2009 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області за №07-4439.

Позовні вимоги Особи 1 стосуються висновку державної екологічної експертизи РП «Расширение породного отвала ООО «Донецький обогатительный комбинат» від 3.08.2009 №07-4439, у той час, як Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області надано висновок державної екологічної експертизи РП «Расширение породного отвала ООО «Донбасский обогатительный комбинат» С №09.08.325 05/15.06.09-103 від 3.08.2009 №07-4439».

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, Особа 1

звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом ч.2 ст.10, ст.43 закону №45/95-ВР. На обгрунтування заяви він додав копії ухвал ВАС від 1.12.2011, 12.01.2012, які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У зазначених ухвалах касаційний суд дійшов висновку про обов’язок державного управління охорони навколишнього природного середовища оголошувати через ЗМІ про проведення екологічної експертизи в обсягах, встановлених ст.43 закону №45/95ВР.

Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував ч.2 ст.10, ст.43 закону №45/95-ВР, внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних

справах ВС виходить із такого.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах (ст.4 закону №45/95-ВР).

Згідно з положенням ст.5 зазначеного закону основним завданням екологічної експертизи є, зокрема, підготовка об’єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи.

Так відповідно до ч.2 ст.10 закону №45/95-ВР еколого-експертні органи чи формування після завершення екологічної експертизи повідомляють про її висновки через ЗМІ.

Стаття 43 зазначеного закону визначає зміст висновків екологічної експертизи в значенні документа, що містить остаточну думку. Відповідно до частини першої цієї статті висновки екологічної експертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої

(описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин.

Стаття 10 закону №45/95-ВР, розкриваючи один з основних принципів екологічної експертизи — гласності, встановлює обов’язок еколого-експертних органів чи формувань повідомляти про висновки екологічної експертизи через ЗМІ, а ст.43 цього закону — зміст цих висновків, тобто їх структурну частину, що свідчить про взаємопов’язаність зазначених статей. А отже, враховуючи основні завдання та принципи екологічної експертизи, її висновки мають повідомлятись у вигляді документа, зміст якого визначений ст.43 закону №45/95-ВР.

Крім того, ст.10 передбачає повідомлення висновків екологічної експертизи через ЗМІ. Відповідно до положень ст.20 закону «Про інформацію» від 2.10.92 №2657-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) масова інформація — це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими ЗМІ є періодичні друковані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними ЗМІ

є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо. Вказана норма не відносить веб-сайти в мережі Інтернет до ЗМІ.

Підпунктом 2.2 п.2 розд.2 Положення про порядок надання екологічної інформації, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 18.12.2003 №169 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 4.02.2004 за №156/8755; було чинним на час виникнення спірних відносин), спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів України та його органи на місцях, інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, які мають екологічну інформацію, забезпечують у межах своєї компетенції формування та постійне оновлення електронних баз даних екологічної інформації і забезпечують громадськості вільний доступ до них через мережу Інтернет.

Тобто ця норма зазначеного положення надає можливість спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та природних

ресурсів України та його органам на місцях розміщувати на своїх веб-сайтах висновки екологічної експетизи. Разом з тим розміщення таких висновків на веб-сайтах не звільняє їх від встановленого законом №45/95-ВР обов’язку повідомляти про висновки екологічної експертизи саме через ЗМІ.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла такого правового висновку: висновки екологічної експертизи мають повідомлятись у вигляді інформації, зміст якої визначений ст.43 закону №45/95-ВР, через ЗМІ, діяльність яких врегульована чинним законодавством.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, то заяву Особи 1 слід задовольнити.

З урахуванням наведеного ухвала ВАС підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 1 задовольнити.

Ухвалу ВАС від 4.04.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п.2 ч.1 ст.237 КАС