flag Судова влада України

«ОКРЕМА ДУМКА» адвокатів на запитання щодо престижу юридичної професії

23 жовтня 2013, 16:54

«ОКРЕМА ДУМКА»  адвокатів на запитання: «Існує думка, що юридична професія перестала бути престижною. Мовляв, хороший адвокат — не той, який знає закони, а той, хто знає суддю. Чи згодні ви з тим, що в сьогоднішніх реаліях основна функція адвоката зводиться до посередництва між клієнтом і суддею?»

Євген ГРУШОВЕЦЬ, адвокат

 «Гаряче серце адвоката, який цінує свого клієнта, поважає опонента, вірить у те, що закон працює, завжди принесе результат»

— Твердження про те, що клієнт із допомогою потрібного адвоката при наявності певної суми коштів зможе виграти будь-яку справу, є хибним. На мою думку, така позиція стосовно адвокатів може бути тільки в тих людей, які не знають усіх тонкощів юриспруденції та є лише тимчасовими учасниками юридичних процесів.

Одним із факторів, який формує загальну думку про те, що результат будь-якої справи можна наперед вирішити шляхом давання «винагороди» потрібним людям, є відсутність правової обізнаності. На превеликий жаль, процеси формування такої думки відбуваються не без участі самих адвокатів. У більшості випадків саме спеціаліст-«рішака» може направити та направляє своїми порадами клієнта в «потрібне русло» та гарантує на словах виграш справи. Як показує практика, не завжди збільшена таким чином вартість псевдоюридичних послуг приводить до бажаного результату.

Упевнений, що спеціалістам-«рішакам» такі процеси, як детальний правовий аналіз ситуації, формування правової позиції, можливих варіантів поведінки, не притаманні.

Розуму за гроші не купити. Наполеглива праця, робота над помилками, віра в результат та гаряче серце адвоката, який цінує свого клієнта, поважає опонента, вірить у те, що закон працює, завжди принесуть результат.

Незважаючи на нелегкий і тернистий шлях захисника, клієнт завжди зможе зробити висновки з юридичних процесів, які відбуваються в його справі, оцінити роботу фахівця, котрий якісно виконує свою справу, не перекладає відповідальність на інших (суддів, прокурорів) та готовий нести відповідальність за свої дії. Саме такого адвоката будуть поважати як клієнти, так і опоненти.

Наразі адвокатура, як складова правової системи країни, переходить на новий рівень розвитку. І в недалекому майбутньому роль справжнього адвоката зростатиме. При цьому всі інші «спеціалісти» відходитимуть на другий план, а клієнти все менше й менше потребуватимуть їхніх псевдоюридичних послуг.

Сергей ГРЕБЕНЮК, советник юридического бюро «Егоров, Пугинский, Афанасьев и партнены»

 «Иностранные клиенты, обращаясь за помощью к юристу, рассчитывают на то, что он будет использовать исключительно законные механизмы и способы»

— Согласиться с данным утверждением не могу. Хотя, наверное, и полностью его отрицать нельзя. К сожалению, в нашем государстве такие процессы имеют место во многих сферах. В то же время, если кто-то из адвокатов или клиентов использует подобные механизмы для решения своих проблем, это ни в коем случае не стоит отождествлять с

адвокатурой в целом. Поскольку функция адвоката заключается совершенно в другом. Он должен прежде всего заниматься юридической стороной вопроса — формировать правовую позицию, вырабатывать стратегию защиты и т.д.

Если говорить о работе адвоката с иностранными компаниями, то подход последних в принципе вообще исключает подобные вещи. Такие клиенты, обращаясь за помощью к юристу, рассчитывают на профессионализм адвоката и на то, что он будет использовать исключительно законные механизмы и способы.

Артем Стоянов

 «Адвокат должен чувствовать ответственность за то, что он говорит не только во время, но и после судебного процесса»

№42 (1132) 19.10—25.10.2013

— На мой взгляд, подобного рода категоричность не имеет под собой реальной платформы. Уже долгое время этот вопрос обсуждается в обществе, однако об обоснованных доводах подобных заявлений речь не идет.

Зачастую такой позиции придерживаются две категории юристов: первая — те, кто представлял в суде проигравшую сторону; вторая — специалисты, которые имеют незначительный опыт судебной практики и не вели резонансные дела, что приводит к определенному субъективизму.

Юрист, проиграв процесс, зачастую не хочет (а возможно, и не умеет) признать свое поражение и пытается таким образом оправдаться. Для того чтобы расставить все по своим местам в подобных ситуациях, достаточно более детально изучить материалы дела. Часто бывает так, что позиция действительно неоднозначная, а юристы либо боялись сказать об этом клиенту, либо не до конца понимали, на какую судебную практику следует делать акцент. За годы работы мне часто приходилось исправлять многочисленные ошибки юристов в делах, которые они проиграли для своих клиентов.

Поэтому для того, чтобы исключить подобные слухи, а их распространяют, в первую очередь сами юристы, представительство в суде должны осуществлять исключительно адвокаты на основании специально выданной лицензии. Адвокат должен чувствовать ответственность за то, что он говорит не только во время, но и после судебного процесса.