Взірці правового простору

Малолітній злочинності МОН пропонує протиставити просвітництво та служби примирення

Газета Закон і Бізнес №29 (1119) 20.07—26.07.2013

ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ

ЄСПЛ: від світанку до заходу?

Невдоволення рішеннями Євросуду може поставити під сумнів сам факт його існування

№29 (1119) 20.07—26.07.2013

ЛІЛІЯ КУРІННА

Останнє рішення Європейського суду з прав людини про право засуджених до довічного ув’язнення на перегляд справи здалося Великій Британії надмірно гуманним. Більш того, британці сприйняли його як втручання в національне законодавство. На тлі євроскептицизму, що зростає в країні, позиція ЄСПЛ змусила жителів Туманного альбіону ще раз задуматися, чи по дорозі їм з рештою Європи.

Сторонній В.

Голова Норвезького інституту міжнародних відносин Ульф Свердруп колись назвав Велику Британію найбільш стороннім з членів ЄС. А колишній голова Єврокомісії і один з ініціаторів створення європейського спільного ринку й введення євро Жак Делор кілька місяців тому навіть запропонував цій країні вийти зі складу ЄС. «Британців цікавлять тільки їхні економічні інтереси й нічого більше. Ми могли б запропонувати їм іншу форму партнерства», — заявив він.

Проте майбутнє Великої Британії для багатьох жителів острова залишається туманним. Антиєвропейські настрої у Великій Британії, звичайно ж, сильні. Підігрівають їх консерватори, котрі навіть підготували документ, який визначає дату голосування з приводу подальшого членства в ЄС і питання, яке буде задане підданим її величності. Більш того, згідно з останніми тенденціями як серед політиків, так і серед громадян євроскептиків стає дедалі більше.

Опитування доводять, що прості британці все більше схиляються до виходу країни зі складу ЄС. Організацію вони розглядають як інститут, що втручається у внутрішні справи й витрачає кошти в умовах політики жорсткої економії, що проводиться британською владою.

І ось днями з’являється привід ще й не довіряти структурам ЄС. Цього разу хвилю обурення викликало втручання в судову сферу країни. 9 липня Європейський суд з прав людини ухвалив рішення за позовом 3 засуджених до довічного ув’язнення британців. Європейські судді постановили, що, відмовляючись від перегляду покарання через певний період часу, місцева влада порушує права людини.

Убивці проти Британії

До реформи 2003 р. засуджені до довічного ув’язнення мали право після 25 років, проведених за гратами, вимагати перегляду вироку. Реформа позбавила їх такої можливості. У першій інстанції страсбурзський суд не побачив у цій практиці нічого ганебного. Проте судді Великої палати ЄСПЛ 16 голосами проти одного проголосували за задоволення скарги 3 убивць з Великої Британії — Джеремі Бамбера, Пітера Мура й Дугласа Вінтера.

Як повідомляє «РБК-Україна», Д.Вінтер відбуває вже другий довічний строк. Вперше його було засуджено за вбивство колеги в 1996 році, але незабаром його достроково звільнили. У 2008-му Д.Вінтер убив дружину, після чого його засудили до довічного позбавлення волі без права на дострокове звільнення. Д.Бамбер був довічно засуджений за вбивство 5 членів своєї сім’ї (зокрема двох маленьких дітей) в 1985 році, а П.Мур — за вбивство 4 гомосексуалістів у 1995 році.

Після остаточного скасування страти в Англії й Уельсі вищою мірою покарання є довічне ув’язнення. Згідно з законом суддя при оголошенні відповідного вироку зобов’язаний також визначити мінімальний строк, який повинен відбути засуджений. Після закінчення цього строку ув’язнені можуть клопотати про дострокове звільнення. Проте закон дозволяє суддям у виняткових випадках позбавляти злочинців такого права й гарантовано відправляти в тюрму до кінця їхніх днів. Саме цим правом і скористалися британські служителі Феміди, розглядаючи справи 3 убивць.

У результаті Європейський суд запропонував не тільки переглядати справи таких ув’язнених (їх зараз у Британії 49) раз на 25 років, а й по можливості відпускати їх на волю. Британцям таке рішення категорично не сподобалося тому, що на їхню думку, ЄСПЛ не мав права втручатися в національне законодавство.

Обурлива гуманність

У Великій Британії знову заговорили про те, що Європа дуже багато собі дозволяє. Газета Daily Telegraph повідомляє: «Один депутат парламенту від консерваторів, висловлюючи досить популярні серед торі погляди, сказав, що рішення ЄСПЛ з його «збоченими» підходами підштовхує Британію до виходу з системи ЄСПЛ».

За повідомленням газети The Times, цим рішенням Європейського суду також «дуже, дуже, дуже розчарований» прем’єр-міністр країни. Як, заявив журналістам його представник, Девід Кемерон не виключає, що в разі перемоги консерваторів на наступних виборах Британія вийде з системи ЄСПЛ.

Не менш жорстко висловився й міністр юстиції Кріс Крейлінг. На його думку, автори міжнародних конвенцій, написаних в 1950-і роки для того, щоб більше не повторилися жахи Другої світової війни, перекинулися в могилах. «Британське суспільство вважатиме це рішення ЄСПЛ складним для розуміння», — підкреслив він.

«Абсурдною» назвала інтерпретацію британського законодавства страс­бурзським судом голова МВС Тереза Мей. Причому саме вона першою заговорила про можливий вихід Великої Британії з європейської конвенції. Правда, привід тоді був іншим. Т.Мей обурило рішення ЄСПЛ у справі проповідника-ісламіста Абу Катада.

Понад 10 років Лондон безуспішно намагався депортувати А.Катада до Йорданії, де його обвинувачували в організації терористичних актів. ЄСПЛ заборонив екстрадицію злочинця, мотивуючи це тим, що в Йорданії проти нього нібито могли бути використані показання, отримані під тортурами. А.Катада якийсь час перебував під домашнім арештом, забезпечення якого обходилося британському уряду в ₤100 тис. на тиждень.

Після того, як терорист потрапив у тюрму через порушення правил домашнього арешту, Т.Мей розповіла, як вона бачить відносини з ЄСПЛ. «До 2015 року ми повинні мати план, згідно з яким взаємодіятимемо з Європейським судом з прав людини, — відзначила обурена міністр і підкреслила: — Розглядатимуться всі варіанти, включаючи повний вихід з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

На межі розриву

У цьому випадку Британії вдалося домогтися свого. Можливість депортації злочинця отримала юридичне обгрунтування близько місяця тому, коли Лондон й Амман уклали міжурядову угоду. Т.Мей не приховувала своєї радості від того факту, що «така небезпечна людина», як А.Катада, нарешті був екстрадований. Вона також озвучила в парламенті свої плани з приводу подальших дій Великої Британії.

Зокрема, міністр дала зрозуміти, що, переглядаючи низку норм, прописаних у «Лісабонському договорі про внесення змін до Договору про Європейський союз і Договору фінустанов Європейського співтовариства» від 13.12.2007, її країна домагатиметься умов більш відповідних національним інтересам. Проте в список 133 загальноєвропейських норм, з яких має намір вийти Британія, потрапив європейський ордер на арешт, доцільність якого підтримують опозиційні лейбористи й ліберал-демократи, які входять до правлячої коаліції.

Багато експертів оцінюють перспективи виходу Великої Британії з-під юрисдикції ЄСПЛ як цілком реальні. Проте вони вказують, що будь-які конкретні дії Лондона можливі тільки після 2015 року. На думку керівника центру Британських досліджень інституту Європи РАН Олексія Громико, Д.Кемерон перебуває під дуже великим тиском своєї партії, зокрема радикально налаштованих євроскептиків. Також на нього чинять великий тиск ззовні — з боку Партії незалежності Сполученого Королівства.

«Якщо у 2015 році торі знову прийдуть до влади, то цілком можливо вони виведуть країну з-під юрисдикції ЄСПЛ. Але для цього треба буде розробляти законопроект, проводити його через парламент. Реалізація вимагатиме кількох років і багатьох кроків», — вважає експерт.

Складні відносини з Євросудом склалися не тільки у Великої Британії. Дедалі частіше рішення ЄСПЛ, які грунтуються на Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суперечать чинним нормам національного права провідних країн Ради Європи, враховуючи положення їх конституцій. Одного разу Велика Британія вже порушувала питання про реформування Євросуду. Під час головування в Раді Європи у 2012 р. вона запропонувала, крім іншого, надати більше прав національним судам ЄС для інтерпретації конвенції. Проте це положення так і не було схвалене.

Як зазначають деякі експерти, існуюча система ЄСПЛ, яка створювалася зовсім в іншу історичну епоху, потребує подальшої модернізації. На думку радника апарату уповноваженого РФ при ЄСПЛ Максима Токарева, рішення, що обурило британців, стане приводом активізувати як у національних парламентах і судах, так і в форматі інститутів Ради Європи дискусію, як належить тлумачити і, головне, застосовувати в сьогоднішніх реаліях положення підписаної ще в 1950 р. конвенції.

Якщо модернізація так і не відбудеться, і Лондону дійсно вдасться вийти з-під юрисдикції ЄСПЛ, можливо, таке бажання з’явиться і в інших країн. Тоді вже стане актуальним питання про необхідність існування Європейського суду.

Невдоволення рішеннями Євросуду може поставити під сумнів сам факт його існування

Газета Закон і Бізнес №29 (1119) 20.07—26.07.2013

ЛІЛІЯ КУРІННА

Останнє рішення Європейського суду з прав людини про право засуджених до довічного ув’язнення на перегляд справи здалося Великій Британії надмірно гуманним. Більш того, британці сприйняли його як втручання в національне законодавство. На тлі євроскептицизму, що зростає в країні, позиція ЄСПЛ змусила жителів Туманного альбіону ще раз задуматися, чи по дорозі їм з рештою Європи.

На порушників присяги накинули оком

Опозиція хоче звільняти законників, які не дотрималися «суддівської клятви», без перевірок ВККС та ВРЮ

№29 (1119) 20.07—26.07.2013

МАРИНА ЗАКАБЛУК

Представники опозиції докладають великих зусиль, аби відновити контроль над призначенням та звільненням служителів Феміди. Хоча їхні старання зазнають невдач, ця ідея-фікс не йде їм з голови. Так, у них з’явилося бажання звільняти суддів, обраних безстроково, за порушення присяги без перевірки спецорганів, а лише за ініціативою не менш як 45 нардепів.

Міжнародні експерти вже давно говорять Україні: процедура обрання та звільнення суддів має бути аполітичною. Перший крок до виконання цього завдання наша держава зробила ще у 2010 р. Тоді був прийнятий закон «Про судоустрій і статус суддів», який, по суті, заборонив народним обранцям не допускати до обрання безстроково неугодних їм володарів мантій. Парламент почав виконувати церемоніальну функцію, а під стінами Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя зникли черги суддів, яких комітетники викликали на «допит».

Однак уже в цьому році опозиційні нардепи поставили собі за мету повернути втрачені повноваження. І це при тому, що сьогодні Україна стоїть на порозі внесення змін до Конституції, які дозволять повністю виключити можливість втручання політиків у процедуру обрання та звільнення суддів.

Експерти вважають, що одна зі спроб встановити контроль над суддівськими долями — подання на розгляд парламентом законопроекту «Про внесення змін до статті 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо удосконалення механізму звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги)» (№2267). Ініціатори документа — представники фракції ВО «Батьківщина» Арсеній Яценюк та Павло Петренко.

Вони пропонують «невеличку» зміну: всього-на-всього доповнити ст.105 згаданого закону ще однією частиною: «При наявності фактів порушення присяги суддею, обраним безстроково, питання про його звільнення з посади розглядається Верховною Радою за ініціативи не менш як 45 народних депутатів без врахування положень частин другої—п’ятої цієї статті».

Тобто народні обранці запропонували закріпити на законодавчому рівні можливість звільнення законника-«безстроковика», який порушив присягу, без проведення відповідної перевірки конкретних фактів Вищою кваліфкомісією суддів та Вищою радою юстиції (встановлення таких фактів спецорганами передбачено ч.2 ст.105 закону).

Невже нардепи не довіряють ВККС та ВРЮ? У пояснювальній записці до документа автори «виправдовуються»: потреба закріпити можливість звільнення законників — порушників присяги без участі спецорганів «зумовлена виключно необхідністю невідкладного реагування на факти грубого та відвертого порушення суддями присяги з метою недопущення подальшого поширення незаконної судової практики в країні».

На думку фахівців, якщо цей «опозиційний задум» утілити в життя, володарям мантій буде непереливки. Уявімо ситуацію: служитель Феміди прийняв рішення, яке не сподобалося парламентарю. Тоді він залучає до справи 44 однофракційців (чи однодумців), і вони пропонують ВР звільнити неугодного їм законника.

Але ж Європейська комісія «За демократію через право» неодноразово рекомендувала Україні «викреслити» з Основного Закону можливість звільнення суддів парламентом — органом, якому, як уважають представники Венеціанської комісії, «не годиться оцінювати кваліфікації, чесноти, здібності та результати праці суддів». Якщо ми прагнемо стати ближчими до Старого світу (про що постійно говорить опозиція), то хіба не повинні дослухатися до рекомендацій європейців?

Ще один нюанс: якщо ВККС та ВРЮ не встановлюватимуть фактів порушення суддею присяги, то хто це робитиме? Невже парламент? Але ж це не його повноваження. На це звернув увагу й Комітет ВР з питань правової політики у своєму висновку до документа.

«Проект не передбачає механізму розслідування і встановлення фактів порушення присяги суддею (зокрема, незрозуміло, ким, у якому порядку і в якій формі результати розслідування мають бути оформлені для представлення до ВР). Це може призвести до використання переважно міркувань політичної доцільності при вирішенні парламентом питань щодо звільнення суддів», — так уважає комітет.

Ще в його висновку зазначається: законопроект суперечить положенням Конституції. В такому разі акт повертається суб’єкту законодавчої ініціативи без включення до порядку денного сесії. Тому, вочевидь, і ця спроба опозиції встановити контроль над вершителями правосуддя виявиться даремною.

Думка

Верховний Суд

«Запропонована зміна позбавляє суддю конституційних гарантій незалежності та права на захист і не досягає законної мети невідкладного реагування на факти грубого та відвертого порушення суддями присяги з метою недопущення подальшого поширення незаконної судової практики в країні. Це також призведе до політизації інституту звільнення судді з посади».

Вищий адміністративний суд

«Надання Верховній Раді повноважень щодо звільнення з посади судді в разі порушення ним присяги без перевірки фактів такого порушення сприятиме посиленню тиску на суддівський корпус у цілому та негативно позначиться на незалежності й недоторканості суддів, гарантованих ст.126 Конституції».

Вищий господарський суд

«З огляду на відсутність у законопроекті механізму виявлення та перевірки народними депутатами фактів порушення суддею присяги прийняття цього проекту може призвести до безпосереднього втручання у процесуальну діяльність судді, що суперечитиме конституційному припису про заборону впливу на суддів у будь-який спосіб».

Опозиція хоче звільняти законників, які не дотрималися «суддівської клятви», без перевірок ВККС та ВРЮ

Газета Закон і Бізнес №29 (1119) 20.07—26.07.2013

МАРИНА ЗАКАБЛУК

Представники опозиції докладають великих зусиль, аби відновити контроль над призначенням та звільненням служителів Феміди. Хоча їхні старання зазнають невдач, ця ідея-фікс не йде їм з голови. Так, у них з’явилося бажання звільняти суддів, обраних безстроково, за порушення присяги без перевірки спецорганів, а лише за ініціативою не менш як 45 нардепів.

Інспектори ВККС вчаться правильно розслідувати порушення суддів

24.07.2013

Сьогодні в Алушті розпочався семінар, метою якого є удосконалення знань дисциплінарних інспекторів Вищої кваліфікаційної комісії суддів стосовно розслідування фактів за скаргами на неналежну поведінку судді.